а) звичність реалізації, тобто звичка є внутрішньою причиною поводження, що відповідає звичаям, що означає: звичаї у відповідних умовах реалізуються як своєрідний результат соціалізації, виховання людей, добровільно й механічно, без розподілу поводження на можливе й належне (без розходження прав і обов'язків);
б) спонтанність виникнення, тобто звичаї виникали в первісному суспільстві мимовільно як об'єктивно необхідне нормативне вираження закономірностей існування суспільства як єдиного цілого, вираження його загальної волі, спільних нтерес;
в) синкретизм, тобто звичаї споконвічно за своїм характером одночасно були нормами організаційними, моральними, релігійними (мононормами). Надалі в процесі соціального нормообразования відбувається видове відокремлення норм: з'являються норми релігії, норми моралі й т.д.