Постанова Вищого адміністративного суду України
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2006 р. м. Київ
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Карася О.В., Шипуліної Т.М., Маринчак Н.Є., Степашка О.І.
при секретарі:
розглянувши у
відкритому судовому засіданні
Павлушку Р.С.
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Східні Фінансові Ресурси»
на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 09.08.05
у справі № 07/2023
господарського суду Черкаської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Східні
Фінансові Ресурси»
до 1. Черкаської об‘єднаної державної
податкової інспекції
2. Відділення
державного казначейства у м. Черкаси
про визнання
недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетної
заборгованості з ПДВ в сумі 4935000,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду
Черкаської області від 23.06.2005 р., залишеним без змін постановою Київського
міжобласного апеляційного господарського суду від 09.08.2005 р., позов
задоволено частково: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення
Черкаської ОДПІ від 29.11.2004 р. № 0001772304/0 про виявлення завищення на 4 936
038,00 грн. суми бюджетного відшкодування, задекларованої ТОВ «Східні фінансові
ресурси» в податковій декларації за травень 2004 року. В позові про стягнення
бюджетної заборгованості з ПДВ в сумі 4 935 000,00 грн. відмовлено.
Судові рішення в частині
задоволених позовних вимог вмотивовані тим, що сума ПДВ 4 935 000,00 грн., яка
була включена до податкового кредиту в податковій декларації за вказаний звітний
податковий період і яка вплинула на стан розрахунків позивача з бюджетом за цей
звітний податковий період за результатами від’ємного значення різниці між
загальною сумою податкових зобов’язань і сумою податкового кредиту,
підтверджується податковою накладною від 18.05.2004 р. № 34, виданою ПП
«Сатурн», яка відповідає вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2 ст.7 Закону України
«Про податок на додану вартість».
Висновок суду про відсутність
підстав для задоволення позову в частині позовних вимог про стягнення бюджетної
заборгованості обргрунтований посиланням на встановлений факт відсутності
надмірної сплати податку до бюджету за травень 2004 року, оскільки ПП «Сатурн»
не перерахувало до бюджету податок в зазначеній сумі.
В касаційній скарзі ТОВ «Східні
фінансові ресурси» просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції,
рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог
про стягнення бюджетної заборгованості та прийняти в цій частині позовних вимог
нове рішення про задоволення позову, а в іншій частині рішення першої інстанції
залишити без змін, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій
ст.ст.1, 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.ст.1, 7
Закону України «Про податок на додану вартість», ст.ст.34,38,43 ГПК України.
Заперечуючи проти касаційної
скарги, ДПІ у м. Черкаси, як процесуальний правонаступник Черкаської ОДПІ,
просить залишити касаційну скаргу без задоволення, вважаючи скаргу необґрунтованою.
Перевіривши правильність
застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального
права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого
адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга
підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій
встановлено, що позивач на підставі договору № СВФ/6-ГП/2 від 17.05.2004 р.
придбав у ПП «Сатурн» систему автоматизованого контролю технологічних об’єктів
гірничодобувної промисловості «АКТО-ГП-256» ТУ У 33.3-32651387-001-2003 в
кількості шести одиниць по ціні 29 610 000,00 грн., в тому числі ПДВ 4 935 000,00
грн. На вказану суму поставки позивач отримав від продавця податкову накладну №
34 від 18.05.2004 р., на підставі якої включив до складу податкового кредиту
нарахований у ціні придбання податок в зазначеній сумі.
18.05.2004 р. позивач уклав з
ТОВ «СВР-2002» договір комісії № 6/2 –ВС/256 про продаж на умовах комісії
вищевказаного товару на експорт по ціні 24 698 100,00 грн.
29.05.2004 р. товар був
експортований за межі митної території України, а 04.06.2004 р. на банківський
рахунок позивача від комісіонера поступили грошові кошти в розрахунок за
реалізований товар у сумі 24 698 100,00 грн. В цей же день позивач платіжними
дорученнями від 04.06.2004 р. № 723, 730, 738 розрахувався з продавцем ПП
«Сатурн» за придбаний товар в повному обсязі згідно ціни придбання.
Задовольняючи частково позов та
визнаючи правомірним формування позивачем податкового кредиту за рахунок суми ПДВ
, нарахованої у зв’язку з придбанням товару у ПП «Сатурн», суди попередніх
інстанцій не взяли до уваги, що згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону
України «Про податок на додану вартість» обов’язковою умовою виникнення у
платника податку права на включення до податкового кредиту сум податку,
сплаченого /нарахованого/ у зв’язку з придбанням у податковому звітному періоді
товарів /робіт, послуг/, є віднесення згідно встановлених законом правил
податкового обліку вартості цих товарів /робіт, послуг/ до валових витрат, а в
разі придбання основних фондів чи нематеріальних активів – до витрат, що
підлягають амортизації.
Відповідно до пункту 5.1 ст.5
Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначальною ознакою
валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку.
Виходячи із змісту пункту 1.32
ст.1 цього Закону неодмінною характерною рисою господарської діяльності в
податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій,
матеріальній чи нематеріальній формах.
Встановлені судами попередніх
інстанцій обставини справи щодо заниження позивачем на значну суму ціни продажу
придбаного у ПП «Сатурн» вищевказаного товару порівняно з ціною його придбання
при тому, що передача позивачем товару на комісію з визначенням ціни продажу
здійснювалася в день придбання ним цього товару, що виключає зміну якісних
характеристик товару або зміну кон’юктури ринку, свідчать про відсутність
зв’язку витрат позивача на придбання цього товару з його господарською
діяльністю з точки зору вимог податкового законодавства. А відтак у позивача не
було передбачених підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок
на додану вартість» підстав для включення до податкового кредиту сум ПДВ,
нарахованих у зв’язку з придбанням зазначеного товару, і, як наслідок, у
позивача не виникло право на стягнення бюджетного відшкодування ПДВ за
податковою декларацією за травень 2004 року.
Відповідно до
частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип
верховенства права. Верховенство права-це панування права в суспільстві.
Конституційний Суд України в
рішенні від 02.11.2004 р. у справі № 1-33/2004 (справа про призначення судом
більш м‘якого покарання) роз‘яснив, що верховенство права вимагає від держави
його втілення як у правотворчу, так і правозастосовну діяльність.
Як зазначив Конституційний Суд
України, справедливість – одна з основних засад права, є вирішальною у
визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських
вимірів права.
Визначаючи права та обов‘язки
платника ПДВ, законодавець виходив з принципу їх справедливого співвідношення.
Реалізація господарюючим суб‘єктом законодавчо закріпленої свободи
підприємницької діяльності не повинна йти в розріз із зазначеним принципом.
Встановивши повно і правильно
обставини справи, суди попередніх інстанцій разом з тим внаслідок порушення
норм матеріального права дали невірну юридичну оцінку цим обставинам, що
спричинило помилковість висновку суду щодо прав і обов’язків сторін у справі та
призвело до ухвалення незаконних судових рішень в частині позовних вимог про визнання
недійсним спірного податкового повідомлення-рішення.
З огляду на викладене відповідно до ст.229 КАС України постановлені
у справі судові рішення в зазначеній частині підлягають скасуванню з ухваленням
нового рішення про відмову в позові.
Оскільки висновок судів
попередніх інстанцій про відмову в позові в частині позовних вимог про
стягнення бюджетної заборгованості відповідає встановленим у справі обставинам
і є вірним по суті, постановлені у справі судові рішення в цій частині
підлягають залишенню без змін безвідносно до мотивів такого висновку.
Ухвалюючи нове судове рішення
щодо позовних вимог, стосовно яких не заявлені вимоги в касаційній скарзі, суд
касаційної інстанції виходить із закріпленого ст.159 КАС України принципу
законності й обґрунтованості судового рішення в адміністративній справі та меж
перегляду судових рішень судом касаційної інстанції, встановлених частиною 2
ст.220 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст. 220, 223, 229,
230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну
скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Східні Фінансові Ресурси» задовольнити частково.
Постанову Київського
міжобласного апеляційного господарського суду від 09.08.05 та рішення
господарського суду Черкаської області від 23.06.2005 р. скасувати в частині
задоволення позову про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Черкаської
ОДПІ від 29.11.2004 р. № 0001772304/0. В позові в цій частині відмовити.
В іншій
частині постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від
09.08.05 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту
проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в
порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства
України.
Головуючий Усенко
Є.А.
Судді Карась
О.В.
Шипуліна
Т.М.
Маринчак
Н.Є.
Степашко
О.І.
З оригіналом згідно
Суддя Усенко
Є.А.
